САНТА ЛЮЧИЯ, 38 - 4 марта 2009 22:52

[B][FONT=Optima][SIZE=-1]Я БУЛА ДЛЯ НЕЇ ІДЕАЛОМ… Вона старалась бути мені подругою… А для мене це швидше був обов’язок піклуватися про неї… Я почувалася винною за те, що не змогла відвернути тієї аварії, в яку потрапила вона у мене на очах …[/B]Після якої я стала, практично, інвалідом.
Вона завжди дивувалась мені, що у мене немає хлопця, коли мною цікавляться всі її родичі та знайомі. В свою чергу в її житті хлопці змінювали одні інших. (Вона просто часто закохувалася.)
Однієї неділі [B]на церковній службі [/B] (завжди ходжу) [B]я побачила її з ним…[/B] Може просто став поруч під час відправи...Та з церкви вони пішли взявшись за руки.
Я розпитувала її про нього. Дальше я хвалила його, як красивого, розумного та роботящого. [B]
Вона: « Як він такий вже при такий, за що ти його відшила ?» [/B]
Я запитала, чи це він їй так сказав. Вона відповіла, що ні, це сказала його сестра. От так просто чисто випадково Уляна розповідала про свою подругу… Описувала всі її достатки. А та їй вибовкнула: « Він довгий час за нею бігав, а вона його відшила самим грубим способом !!!»
( Не розумію поведінки його сестри. Мені б язик не перекрутився розповідати теперішній дівчині мого брата за тих, хто його відшив. Навіть, якщо б така і була, я б порадила їй вкусити себе за ніс. Брат для мене – зразок та еталон хлопця. Таких, як він більше не існує.)
Звісно, я це заперечувала…

Уляна перестала підтримувати дружбу, як колись… Вітати мене з Днем народження...
Я сама подзвонила до неї. Розпитала за їхні стосунки. Вона твердо сказала, що за нього зі мною говорити не збирається. ( Моя мала та наївна Уляна). Сказала, що кохає його… Та
[B]зізналася, що насправді мучить її: « …але ти його відшила…»[/B]
Я знову пояснювала їй, що не маю поняття про що вона… Може його сестра мене з кимось попутала. Я знаю його, як друга. Навіть, якщо у нього і була якась симпатія до мене, він мені про це не говорив. ( Звісно, це була брехня. Два місяці офіційних запрошень на каву, офіційне освідчення в коханні та пропозиція бути його дівчиною. І моя відповідь - залишитися друзями. А час покаже… Два роки він чекав на час. А потім зустрів Уляну.)

А що інше їй сказати. Правду?! [B]Я його відшила, бо він мав бути її… ( Коли б він був мій, він не був би її ) [I]Вона вважатиметься гіршою за мене, чисто психологічно… Так же чисто на підсвідомому рівні вона вважатиме його непотребом, який вона доношує після мене…
А я чисто психологічно доношуватиму непотрібне після когось…І так всі …
Се ля ві, як каже її хлопець… [/I]
ТАКЕ ЖИТТЯ...

[/B]

• 
• 
•